У зоні відчуження поблизу Прип’яті розташований один з найнебезпечніших артефактів Чорнобильської катастрофи — металевий ківш, що отримав прізвисько «Кіготь смерті». Цей інструмент використовувався в квітні 1986 року для збору уламків ядерного пального та графіту з даху четвертого енергоблока, де радіація досягала критичних рівнів. Він поглинув ізотопи цезію‑137 та стронцію‑90, які можуть залишатися небезпечними протягом багатьох років.

Сьогодні цей ківш знаходиться під відкритим небом серед зарослих ділянок зони. Дослідники вимірюють рівень випромінювання поряд із ковшем, що в десятки разів перевищує природний фон, а всередині самого ковша — до 30–50 мкЗв/год, що еквівалентно кільком рентгенівським обстеженням на годину. Навіть короткочасний дотик до металу може бути небезпечним: окрім гамма-випромінювання, він також виділяє бета-частинки, які можуть призвести до значного опромінення.

Попри те, що більшість короткоживучих ізотопів після аварії на ЧАЕС вже розпалися, цезій-137 має половину періоду розпаду близько 30 років. Це означає, що «Кіготь смерті» залишатиметься джерелом сильного гамма-випромінювання ще протягом багатьох десятиліть. Влада та фахівці з радіаційної безпеки наполегливо застерігають від наближання до цього об’єкта.

Відомо, що колись планували поховати ківш під землю, але рівні радіації на місці робіт були настільки високими, що техніку залишили там, де вона і є зараз. Цікаво, що це один з небагатьох предметів у зоні відчуження, де цифрові дозиметри часто «глючать» або фіксують помилки (Overflow). Це пов’язано з надмірною інтенсивністю гамма-квантів у певних точках безпосередньо всередині конструкції.

Експерти підкреслюють, що «Кіготь смерті» залишається одним із найнебезпечніших свідчень масштабів Чорнобильської катастрофи. Через заростання лісами він став практично непомітним, що додає ризиків для випадкових відвідувачів.